Трансформації у стратегічній підтримці України

Трансформації у стратегічній підтримці України:

Перетин бачення Трампа, європейської наполегливості та виклику китайсько-російської осі у формуванні нового світового порядку

Відділ політичних досліджень - Центр стратегічних досліджень Vision

17\7\2025

Міжнародна підтримка України переживає критичні та постійні зміни, оскільки західні країни прагнуть досягти делікатного балансу між наданням ефективної військової допомоги, необхідної Києву для протидії російській агресії, та одночасним врахуванням внутрішньополітичних та економічних міркувань кожної країни, а також ширших геополітичних наслідків. За російську війну проти УкраїниЦей делікатний баланс створює значні труднощі та безпосередньо впливає на темпи та якість наданої підтримки.

Зміна у фінансуванні, озброєнні та стратегії протиповітряної оборони

У важливому прецеденті президент США Дональд Трамп Нова пропозиція з безпрецедентним обсягом фінансування військової допомоги Україні, що являє собою чіткий розрив з попередніми табу. Запропонований механізм полягає в тому, щоб країни НАТО Купівля зброї безпосередньо у СШАЦі країни потім відповідають за їх транспортування до Києва, а європейські країни несуть фінансові витрати на ці закупівлі. Ця модель має на меті зменшити пряме фінансове навантаження на американських платників податків, водночас забезпечуючи безперервний потік зброї американського виробництва до Україна, таким чином підтримуючи американську оборонну промисловість. Сам Трамп підтвердив угоду з НАТО про продаж зброї альянсу, наголосивши, що НАТО за неї оплатить, і що ця зброя буде дуже швидко доставлена на поле бою. Він зазначив, що двотижнева зупинка поставок зброї до України була необхідною для ретельного перегляду американських запасів, перш ніж робити нові заяви.

Ця пропозиція отримала початкове схвалення від кількох провідних європейських країн, включаючи Німеччину, Велику Британію, Швецію, Данію, Норвегію, Нідерланди та Канаду. Ці країни висловили свою готовність продовжувати роботу над цією угодою, що відображає спільне бажання посилити обороноздатність України, водночас досліджуючи інноваційні механізми фінансування. Це схвалення відбулося після тривалих переговорів і після того, як Трамп побачив, що Путін Він не відповів на його неодноразові заклики до припинення вогню, що зробило його схожим на «молодшого партнера» у їхніх стосунках. Це розчарування з боку Трампа спонукало його зайняти більш наполегливу позицію. Американський президент, який вірив у свою здатність досягти швидкого та ефективного врегулювання, тепер розглядав перебіг подій як образу та зраду своїх надій. Трамп неодноразово заявляв, що Путін «говорить гарні слова, а потім увечері бомбить усіх», визнаючи провал переговорів щодо досягнення припинення вогню. Це глибоке розчарування пояснює його прийняття стратегії «від ескалації до деескалації», заснованої на ідеї, що посилення військового та економічного тиску на Росія Ви змусите її сісти за стіл переговорів на вигідних умовах.

Однак інші країни, такі як Італія, Франція та Чехія, висловили застереження щодо цієї пропозиції. Причини цих застережень були різними. Деякі були суто фінансовими, оскільки ці країни відчували тиск на власні бюджети. Інші надавали перевагу підтримці України шляхом збільшення внутрішнього виробництва європейської зброї або зосередження на існуючих ініціативах підтримки, які фінансувалися та координувалися по-різному. Франція, наприклад, чітко дала зрозуміти, що допоможе Україні зі зброєю, але планує закуповувати її у європейських виробників, а не в американських. Ця американська пропозиція, яка накладає значний фінансовий тягар на європейських союзників, викликала здивування та застереження в деяких європейських столицях, причому деякі країни, такі як Європейський СоюзВашингтон «несе частину тягаря» підтримки Києва зброєю. Відмова Франції та Італії купувати американську зброю для України відображає цю стриманість та бажання деяких європейських країн зміцнити свою оборонну промисловість і зменшити залежність від Сполучених Штатів, що змушує Росію покладатися на потенційний розкол Європи, щоб зірвати плани Трампа.

Ця зміна позиції Трампа є особливо позитивною, зокрема щодо надання Україні передових систем протиповітряної оборони Patriot. Ці життєво важливі оборонні системи є головним пріоритетом для України з огляду на посилення російських ракетних та повітряних атак на міста та критичну інфраструктуру, оскільки вони довели свою високу ефективність у перехопленні балістичних та крилатих ракет. Сполучені Штати зараз ведуть інтенсивні переговори з союзниками по НАТО, щоб оцінити їхню готовність надіслати батареї Patriot до України. Хоча такі країни, як Греція та Іспанія, раніше висловлювали застереження щодо відправлення власних систем Patriot, європейські чиновники оптимістично налаштовані щодо того, що цього можна досягти в рамках цієї нової пропозиції. Підтверджуючи цю тенденцію, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зазначив, що його країна обговорить відправку батарей Patriot до України найближчими днями або тижнями. Однак він попередив, що прибуття цих систем та їхнє оперативне розгортання можуть бути затримані на кілька місяців через складність необхідного навчання та логістичного обслуговування.

Зокрема, у повідомленнях зазначено, що канцлер Німеччини Фрідріх Мерц відіграв ключову роль у переконанні Трампа надати додаткові системи Patriot. Після телефонної розмови 3 липня Мерц запропонував Трампу угоду, за якою Німеччина безпосередньо придбає дві системи Patriot для України. Ця пропозиція збіглася зі зростаючим розчаруванням Трампа через провал його неодноразових спроб переконати президента Росії Володимира Путіна припинити війну. Після серії посилених російських атак на українські міста 11 липня, які загострили гуманітарну та безпекову ситуацію, Трамп схвалив угоду щодо Patriot, що відображає зміну його пріоритетів та бажання продемонструвати рішучість. Цей масштабний пакет включає, зокрема, 17 систем ППО Patriot, і Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтвердив, що альянс та Європа фінансуватимуть ці дорогі системи, що відображає тверді європейські зобов'язання.

Очікується, що Німеччина надішле Україні дві свої системи Patriot і запитує у Сполучених Штатів нові системи для поповнення своїх арсеналів. Крім того, Норвегія планує придбати одну систему, тоді як Канада, Данія та Фінляндія спільно нададуть щонайменше ще дві. Якщо ці домовленості будуть успішними, загальна кількість батарей Patriot, що надходять до України, може зрости до п'яти, що значно посилить можливості протиповітряної оборони України проти постійних ракетних та повітряних загроз. 14 липня Трамп оголосив про рішення негайно постачати Україні ракетні батареї Patriot з метою значного збільшення можливостей протиповітряної оборони України, можливо, досягнувши 12 або більше батарей, які військові експерти вважають значною кількістю, здатною прикривати широку зону українського неба від балістичних та крилатих ракет.

Пропозиція США може суттєво змінити динаміку допомоги Україні. Зосередившись на європейському фінансуванні американського обладнання, вона може зменшити прямий тягар для платників податків США, зробивши її більш прийнятною для американської громадськості та проклавши шлях до довгострокової моделі підтримки України.

Попередження Трампа Росії та його вплив на міжнародну політику та санкції

Цей крок, який викликав широку суперечку та потенційно змінив хід російської війни проти України, президент США висунув Росії суворий ультиматум, закликаючи Москву укласти всеохопну мирну угоду для припинення війни в Україні. Однак Трамп на цьому не зупинився і погрожував запровадити жорсткі та безпрецедентні нові санкції, включаючи вторинні тарифи у розмірі 100% на торговельних партнерів Москви, якщо Росія не дотримається цього терміну та не зобов'яжеться до мирного врегулювання. Ця загроза включає такі країни, як Індія, Китай та Бразилія.

Цей ультиматум можна розглядати з кількох точок зору. З одного боку, його інтерпретують як спробу Трампа тиснути на російського президента та продемонструвати здатність Сполучених Штатів нав'язувати свою волю на міжнародній арені. Таке тлумачення підкріплює попередній аргумент про те, що нещодавній перехід Трампа до більш жорсткого підходу щодо Росії випливає не з нового стратегічного бачення чи раптової симпатії до України, а радше з його почуття приниження перед Путіним, який не відповів на його неодноразові заклики до припинення вогню, що робить його схожим на «молодшого партнера» у їхніх стосунках. З іншого боку, цей ультиматум може також бути спрямований на підвищення внутрішньої популярності Трампа, особливо на тлі інших політичних та правових викликів, з якими він стикається, оскільки він прагне зобразити себе рішучим лідером, здатним швидко та ефективно вирішувати конфлікти. Цей ультиматум розглядається як спроба відновити американську владу та продемонструвати, що під його керівництвом Сполучені Штати можуть приймати рішучі рішення, які можуть змусити сторони до переговорів. Дехто вважає, що на цю зміну позиції Трампа вплинула внутрішня боротьба між його фракцією «Партією прибутку/грошей» та «Партією зарозумілості/американської величі», причому «Партія американської величі» почала брати гору через зарозумілість та надмірну впевненість Путіна у своїх стосунках з Трампом. На цю зміну також вплинули внутрішні проблеми Трампа, такі як скандал з Епштейном, який спричинив розкол серед його прихильників-республіканців.

Ці загрози становлять додатковий та відчутний фактор тиску на президента Путіна. Якщо ультиматум втілиться у практичні кроки, загроза безпрецедентних економічних санкцій може змусити Кремль переглянути свої розрахунки, особливо враховуючи, що російська економіка вже страждає від існуючих санкцій. Цей серйозний економічний тиск може фактично зменшити потребу в додаткових санкційних законах, оскільки їхній потенційний вплив може бути набагато більшим, ніж традиційні санкції.

Хоча саме попередження чітке, справжні наміри Трампа та характер потенційних санкцій, які він може запровадити, залишаються нечіткими, що викликає спекуляції та питання в міжнародних колах щодо серйозності його погроз та їхньої здатності досягти заявлених цілей. Існує занепокоєння, що прихований мотив політики Трампа може залишатися відкритим для «взаємовигідної угоди» з Росією, яка може змусити Україну погодитися на невигідні умови припинення вогню.

Інший підхід Трампа змінює геополітичний та військовий ландшафт.

Реакція на ультиматум Трампа була дуже різною, що відображало складність і напруженість у міжнародних відносинах навколо кризи в Україні. На фронті російської пропаганди Маргарита Симоньян, головний редактор державного каналу RT, прямо погрожувала ядерним ультиматумом, якщо Сполучені Штати поставлять Україні ракети далекого радіуса дії, що відображає бажання стримати будь-яку військову підтримку Заходу, яка могла б радикально змінити баланс сил. Володимир Соловйов, відомий російський телеведучий, також запропонував обстріляти європейські заводи ракетами, якщо Росія буде атакована, що свідчить про готовність Росії до розширення конфлікту. Російські ЗМІ, такі як інформаційне агентство ТАСС, з великим занепокоєнням стежили за оголошенням угоди про озброєння між НАТО та США, розглядаючи її як потенційну ескалацію напруженості, яка загрожує продовженням війни.

Офіційні російські відповіді на ультиматум президента Трампа варіювалися від глузування до сарказму, що відображає явне глузування з вимог Вашингтона. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росії потрібен час, щоб «проаналізувати» слова Трампа, що відображає стан занепокоєння та обережності. Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Росії, назвав американську загрозу «театральним ультиматумом» і заявив, що його країна «залишається байдужою» до таких загроз. Міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Росія «вже все це пройшла», посилаючись на попередні ультиматуми та терміни, встановлені Сполученими Штатами та їхніми союзниками. «Ми чули про 24 години, потім 100 днів, тепер 50 днів», – сказав він, наголосивши, що Росія «справляється із санкціями» та адаптується до них. Заступник міністра закордонних справ Росії Олександр Грушко назвав вимоги Трампа до Путіна розпочати мирне врегулювання в Україні протягом 50 днів «дуже дивними», зазначивши повну відсутність української сторони на будь-яких переговорах з цього питання, підкресливши значну розбіжність у позиціях між двома сторонами щодо умов та характеру будь-яких потенційних переговорів. Ці відповіді, що надходять з найвищих рівнів Кремля, демонструють явну спробу принизити Трампа та відкинути будь-які зовнішні умови чи тиск, водночас постійно наголошуючи на тому, що рішення Сполучених Штатів, НАТО та Європейського Союзу щодо військових поставок Україні, на думку Москви, є «сигналом продовження війни Росії проти України», а не її закінченням.

Деякі політичні експерти вважають, що Путін стратегічно прорахувався, переоцінивши власні можливості та грубо недооцінивши чинного президента США Трампа та Україну, що й призвело до цієї ситуації.

На ширшому міжнародному рівні Китай заявив про своє категоричне неприйняття односторонніх санкцій, підтвердив свій намір поглиблювати та розширювати стратегічну співпрацю з Росією в усіх сферах, а також рішуче розкритикував погрози Трампа запровадити тарифи на торговельних партнерів Росії. Ця позиція Китаю ставить під прямий виклик тиску США в контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Пекін пообіцяв «сильнішу» підтримку Росії на тлі тарифних погроз Трампа, підтверджуючи продовження стратегічного партнерства між Пекіном і Москвою перед обличчям західної гегемонії. Ця позиція з'явилася після заяви міністра закордонних справ Китаю Ван І про те, що Пекін не може допустити поразки Росії, оскільки це повністю змістить увагу США на Китай. Це свідчить про те, що Китай віддає перевагу тривалому конфлікту, щоб відволікти Сполучені Штати. Китай прагне достатньо підтримувати Росію, щоб запобігти її краху, таким чином підтримуючи зв'язок США з Росією та не зосереджуючись виключно на Китаї. Це визнання свідчить про те, що Китай використовує Росію як посередника у своєму протистоянні зі Сполученими Штатами. Незважаючи на свою декларацію про «нейтралітет», Китай надає Росії непряму економічну та технічну підтримку, включаючи постачання «товарів подвійного використання», які можуть бути використані у військових цілях. Китайські компоненти були знайдені в безпілотниках Shahed, зібраних у Росії. Ця підтримка створює виклик для зусиль Заходу щодо повної ізоляції Москви. Однак Китай уникає перетину червоних ліній, які можуть призвести до жорстких західних санкцій, що підкреслює його складні стратегічні розрахунки. Ця «миттєва зміна позиції» відображає складну динаміку відносин між Китаєм, Росією, Україною та Заходом, оскільки Пекін прагне збалансувати свої стратегічні та економічні інтереси, уникаючи при цьому серйозних наслідків.

В Європі офіційна позиція демонструє тверде та єдине зобов'язання підтримувати Україну, незважаючи на деякі внутрішні виклики. Марк Рютте підтвердив, що європейські країни оплатять нові поставки американської зброї до України, що відображає пряме та безпрецедентне європейське зобов'язання взяти на себе фінансовий тягар. Ця домовленість розглядається як така, що відповідає філософії Трампа «Америка понад усе», згідно з якою Європа несе «відповідальність за війну» та її витрати. Європа визнала нагальну потребу захищати себе та Україну незалежно від майбутньої підтримки США та активно працює над зміцненням своєї спільної оборонної промисловості та розбудовою власного потенціалу. Однак, залишаються значні труднощі у прийнятті європейських пакетів санкцій. Мальта наразі блокує 18-й пакет санкцій ЄС, зокрема ті, що стосуються обмеження цін на російську нафту, а Словаччина має рішучі заперечення проти відмови від російського газу до 2028 року, що свідчить про економічні та політичні виклики, з якими стикається європейська єдність. Також було підкреслено відмову прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана фінансувати озброєння для України, що підкреслює розбіжності всередині ЄС та вплив національних інтересів. Намагаючись заручитися міжнародною підтримкою, Рютте закликав Китай, Індію та Бразилію чинити тиск на Путіна, щоб той досяг перемир'я та припинив бойові дії.

Колишня прем'єр-міністр Естонії та головний дипломат ЄС Кая Каллас висловила думку ЄС, що 50-денний термін, який Трамп дав Росії, був "занадто довгим", стверджуючи, що "щодня гинуть невинні мирні жителі". Однак Каллас схвалила той факт, що Трамп "займає тверду позицію щодо Росії", назвавши це "дуже позитивною" та кроком до посилення тиску на Москву.

На завершення, ці складні зміни в міжнародній підтримці України представляють собою новий і вирішальний розділ у переосмисленні світового геополітичного порядку. Поки президент Трамп змінює механізми фінансової та військової підтримки та посилює тиск на Москву через безпрецедентні загрози, Європа демонструє зростаючу рішучість зміцнювати свій оборонний потенціал та впроваджувати нові джерела фінансування, навіть стикаючись з деякими внутрішніми викликами. І навпаки, зростаюче стратегічне партнерство між Китаєм та Росією підкреслює ключову динаміку, яка прагне зберегти залученість Вашингтона, поглиблюючи складність міжнародного ландшафту. Майбутнє війни Росії проти України, а отже, і майбутнє європейської безпеки та світового порядку, значною мірою залежатиме від того, як розвиватимуться ці стратегічні взаємодії, та від здатності учасників адаптуватися до цих радикальних змін.