Ізраїльський рейд на Доху та спроба вбивства лідерів ХАМАС
Транскордонна ескалація змінює рівняння регіонального конфлікту
Центр стратегічних досліджень Vision
9\9\2025
У вівторок ввечері, 9 вересня 2025 року, о 17:34 за дохським часом ізраїльська окупаційна та терористична організація здійснила точний авіаудар по житловому комплексу в районі Катара столиці Катару, де зустрічалися керівники політичного бюро ХАМАС для обговорення пропозиції США щодо припинення вогню в Газі. В результаті операції, яку ізраїльські військові назвали «Вогняний саміт», були використані високоточні боєприпаси, і загинули дві людини, близькі до відомого лідера Халіла аль-Хайї, без офіційного підтвердження поранень серед лідерів, які постраждали.
Ця подія є стратегічним поворотним моментом у правилах взаємодії та порушує фундаментальні питання щодо майбутнього посередництва в Перській затоці, меж стримування Ізраїлю та позиції Сполучених Штатів у рівнянні деескалації.
Згідно з ізраїльськими джерелами, рейд було здійснено після отримання точних розвідувальних даних служби безпеки Шин Бет, які вказували на те, що лідери ХАМАС зустрічаються в Досі, щоб обговорити умови нової ініціативи США. Серед тих, кого було обстріляно, були:
- Халіль аль-Хайя, заступник голови політичного бюро ХАМАС.
- Захер Джабарін, керівник картотеки ув'язнених.
- Халед Мешааль, колишній голова Політбюро.
- Муса Абу Марзук, Хусам Бадран, Газі Аль-Хамад і Мохаммед Дарвіш.
В результаті операції не загинуло жодного політичного лідера, але загинули Хаммам аль-Хайя, син Халіла аль-Хайя, та Джихад Лабад, керівник його офісу.
Ізраїльський меседж був чітким: політичні лідери за межами Гази не мають імунітету, і не проводяться жодні червоні лінії щодо тих, хто керує припиненням вогню чи переговорами.
Ізраїльський напад на територію Катару викликав широке та негайне засудження з боку арабських та міжнародних столиць і організацій, що підкреслило серйозність цієї події для регіональної стабільності та зусиль щодо заспокоєння ситуації.
Міністерство закордонних справ Катару рішуче засудило напад, назвавши його «кричущим порушенням національного суверенітету», стверджуючи, що Ізраїль обстріляв житлові будинки, в яких проживають члени політичного бюро ХАМАС.
Єгипет також рішуче засудив «агресивний акт», назвавши його «небезпечним прецедентом», що підриває міжнародні зусилля щодо заспокоєння ситуації, та підтвердив свою повну солідарність з Катаром. Ліга арабських держав та Султанат Оман також засудили напад, а Оман вважав його «кричущим порушенням міжнародного права».
Зі свого боку, Саудівська Аравія назвала напад «злочинним» і підтвердила свою повну підтримку Катару. Тим часом Об'єднані Арабські Емірати назвали операцію «підступною», що є значним кроком у контексті процесу нормалізації відносин з Ізраїлем. Йорданія закликала до негайних міжнародних дій для стримування Ізраїлю, попереджаючи про серйозні наслідки для регіональної безпеки.
На міжнародному рівні ситуація була складнішою: Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав напад «серйозним порушенням суверенітету Катару». Він підтвердив, що Катар відіграє позитивну та ефективну роль у зусиллях щодо припинення вогню, наголосивши, що «всі сторони повинні працювати над досягненням тривалого припинення вогню, а не над його руйнуванням». Тим часом Сполучені Штати не оприлюднили чіткого засудження нападу. Натомість, ізраїльські повідомлення вказували на те, що Вашингтон був заздалегідь поінформований про напад. Така позиція відображає глибоку координацію між двома союзниками, незважаючи на заяви Білого дому про те, що він зосереджений на заспокоєнні напруженості в регіоні.
З іншого боку, європейські позиції були неоднозначними. У той час як Франція та Ірландія висловлювали глибоке занепокоєння, Німеччина зайняла більш проізраїльську позицію, висловлюючи стурбованість ескалацією, одночасно підтверджуючи «право Ізраїлю захищатися». Ця позиція узгоджується зі спробами Берліна підтримувати баланс, водночас висловлюючи неявне розуміння цієї агресії. Велика Британія безпосередньо не засудила напад, а речник прем'єр-міністра заявив, що Британія не мала попереднього знання про операцію, наголосивши, що «головним пріоритетом є припинення жахливих страждань у Газі», і вказавши, що Велика Британія не бажає подальшої ескалації.
Така різниця в міжнародних позиціях, від прямого засудження до обережності та неявного розуміння, відображає масштаби дипломатичної кризи, спричиненої нападом, і посилює тиск на дипломатичні зусилля щодо заспокоєння ситуації.
Цей напад знаменує собою першу оголошену військову операцію Ізраїлю в Катарі та свідчить про те, що Ізраїль тепер розглядає битву з ХАМАС як таку, що охоплює всіх, хто підтримує його політично чи дипломатично, а не лише тих, хто перебуває в Газі чи на Західному березі річки Йордан. Напади на лідерів ХАМАС під час обговорення пропозиції США можна інтерпретувати як спробу зірвати посередницькі зусилля, підірвати діяльність посередників, чинити тиск на союзників та підірвати роль Катару в процесі перемир'я. Це ставить Вашингтон у незручне становище щодо його партнерів по Перській затоці. Крім того, операція ставить під прямий виклик концепції безпеки в Перській затоці та змушує держави Перської затоки переоцінити свої відносини з Ізраїлем, особливо з огляду на угоди про нормалізацію, укладені останніми роками. Цей напад підтверджує, що війна більше не обмежується окупованою Палестиною, а поширилася на столиці, де проживають політичні актори, що потенційно прискорює дипломатичну ізоляцію Ізраїлю та посилює міжнародні вимоги до деескалації.
На наступному етапі, ймовірно, відбудеться координація дій країн Перської затоки з метою здійснення колективного дипломатичного тиску на Ізраїль, а також, можливо, переоцінка нормалізованих відносин, особливо з боку країн, які відкрили з ним канали зв'язку у сфері безпеки та політики.
Очікується також, що Катар запросить скликання екстреного засідання Ради Безпеки, підтриманого позиціями арабських та європейських країн, щоб вимагати офіційного засудження Ізраїлю та, можливо, запровадження символічних або практичних заходів для стримування ескалації.
Що стосується Ісламського руху опору, ХАМАС, він може перерозподілити своє керівництво між більш укріпленими столицями або прийняти децентралізовані моделі керівництва для зменшення ризиків, одночасно посилюючи заходи особистого захисту та розвідки.
Цей напад тимчасово порушить переговорний процес і змусить сторони переглянути доцільність переговорів, особливо якщо ХАМАС вважатиме, що американський посередник не в змозі гарантувати навіть мінімальний рівень політичного захисту. Крім того, ця операція може викликати хвилю народного гніву в арабському світі та переорієнтувати увагу на питання національного суверенітету у світлі нормалізації. Це змусить деякі уряди переглянути свої відносини з Ізраїлем, потенційно переглянути свої системи безпеки, зміцнити свої можливості самооборони та, можливо, переоцінити свої військові союзи, особливо зі Сполученими Штатами, які не відреагували на напад, незважаючи на наявність найбільшої американської військової бази в регіоні та попередню обізнаність про неї.
Ізраїльський рейд на Доху, за своїм часом, місцем розташування та характером цілей, є не просто інцидентом у сфері безпеки; це показник якісного зрушення в правилах регіональної взаємодії. Ізраїль розширює сферу своїх атак, включаючи столиці країн Перської затоки, перемальовуючи межі «палестино-ізраїльського конфлікту». Реакція Катару, а також позиція арабських країн та міжнародної спільноти визначатимуть, чи буде ця ескалація зустрінута реальним стримуванням, чи встановить нову реальність, у якій безпечні столиці стають потенційними аренами конфлікту.
