Арабський поворотний момент

Арабський поворотний момент

Вільний переклад доктора Халіла Азіми

21/4/2023

Відносини між Саудівською Аравією та Ісламською Республікою Іран були напруженими вже кілька років. 14 вересня 2019 року рій ракет і безпілотників атакував основні нафтовидобувні та нафтопереробні заводи в Саудівській Аравії. Прихильники жорсткої лінії в Тегерані, схоже, наказали продемонструвати силу. У Вашингтоні тодішній президент США Дональд Трамп не виявив бажання втягуватися у військові протистояння, принаймні в арабському світі.

Того дня Саудівська Аравія, провідна арабська держава, мала засвоїти два гірких уроки: один про свою слабкість. Інша — про те, що навіть з максимальною політикою тиску на Іран Вашингтон пропонує лише мінімальний захист.

Регіон сьогодні переживає неспокій, який випливає з цих уроків, Ер-Ріяд і Тегеран намагаються стримати руйнівну силу свого суперництва, щоб вони могли зосередити свою енергію на внутрішніх заворушеннях.

У той же час Саудівська Аравія та інші країни Перської затоки працюють над диверсифікацією своїх стратегічних відносин. Сподівання лише на Захід не принесло результатів. Це вже очевидно в долі західних союзників у таких країнах, як Сирія, Ірак і Ліван, де перевагу мають союзники Ірану.

Тому не дивно, що керівництво Перської затоки не хоче відділятися від Росії, яка показала Заходу, що турбує її на європейській землі. Країни Перської затоки також бачать у Китаї наддержаву, яка впевнено провокує Сполучені Штати і, як і Росію, її не турбує критика порушень прав людини.

Проте Китай уже не просто економічний партнер. Зараз країна претендує на роль політичного посередника і хоче стати державою-гарантом: у Пекіні відновлені дипломатичні відносини між Тегераном і Ер-Ріядом.

На реорганізацію ситуації у Східному Середземномор’ї Захід має сприймати велику стурбованість через втрату ним важливості. Багато домовленостей про розміщення на Близькому Сході не тільки прагматичні, але й цинічні. Вони мають на меті якось заспокоїти конфлікти в регіоні, а не вирішити їх.

Найкращим прикладом цього є зовнішньополітична перемога Сирійської Арабської Республіки. Деескалацією ситуації в сусідньому Ємені, де Іран підтримує хуситів, Саудівська Аравія впливає на свої відносини з ситуацією в Сирії. Сирія більше не входить до пріоритетів зовнішньої політики Саудівської Аравії. Для Заходу, а особливо для Європи, це «шкідлива торгівля». Це в інтересах Москви і Тегерана.

Прагнення до деескалації ситуації в регіоні також служить інтересам Ірану на іншому фронті: його тіньовій війні з Ізраїлем. Ізраїльський альянс проти Ірану тепер виглядає далеким, оскільки Тегеран і Ер-Ріяд стають ближчими. Іран знаходиться в зручному становищі для деескалації протистояння з країнами Перської затоки, одночасно посилюючи конфлікт з Ізраїлем і Сполученими Штатами, таким чином поглиблюючи розкол між арабськими монархами в Перській затоці та перемагаючи Вашингтон.

Обставини на Близькому Сході змінюються, і регіон ще не відійшов від Заходу. Європа не повинна закривати очі на переломний момент на Близькому та Середньому Сході, а отже, і в сусідстві з Європою. Кожен, хто хоче запобігти реорганізації в нинішній антизахідній ситуації на Близькому Сході, також не зможе уникнути одного: максимальної відданості.

Джерело: Крістоф Ерхардт Крістоф Ерхардт)) – арабська періодика – газета Frankfurt Allgemeine Zeitung Німецький