Ставки та цілі всебічного стратегічного партнерства Росії та Ірану

Ставки та цілі всебічного стратегічного партнерства Росії та Ірану

Д-р Саїд Салам – директор Центру стратегічних досліджень Vision

19\1\2025

Всеохопне стратегічне партнерство між Росія і Іран Це важливий поворотний момент у міжнародних відносинах, особливо враховуючи складні геополітичні обставини, ескалацію напруженості між великими державами та швидкий розвиток подій на міжнародній арені. Він несе численні ставки та цілі, що виходять за межі двосторонніх відносин між двома країнами, впливаючи на всю міжнародну систему. Він відбувається на критичному етапі, що характеризується значними зрушеннями у світовому балансі сил, особливо з майбутньою інавгурацією президента США Дональда Трампа. Трамп Орган влади набуде повноважень лише через кілька днів після підписання. Цей символічний момент надає додаткового значення цьому партнерству, оскільки його розглядають як чіткий сигнал Москви та Тегерана Вашингтону та всьому світу щодо форми нового світового порядку.

У цьому аналізі ми детально розглянемо стратегічні наслідки цього партнерства, а також позицію та роль Китай Ця угода, символізм її підписання саме в цей час та очікувані геополітичні наслідки з огляду на поглиблення поляризації між основними світовими державами: Сполученими Штатами, Китаєм та Росією.

Ключові аспекти всебічного стратегічного партнерства між Росією та Іраном

Партнерство має на меті посилити координацію в політичній сфері та вирішити спільні виклики в регіоні та світі. Обидві країни також прагнуть зміцнити співпрацю в рамках міжнародних організацій.Політична співпрацяВійськова співпраця є основою цього партнерства, оскільки обидві країни прагнуть посилювати спільні військові можливості, обмінюватися досвідом та спільно розробляти технології в оборонній промисловості. Партнерство та координація в розвідувальній сфері також спрямовані на протидію спільним загрозам і включають обмін розвідувальною інформацією та спільні військові навчання.Військове та безпекове співробітництвоУгода передбачає зміцнення економічного та торговельного співробітництва між двома країнами шляхом розвитку спільних проектів у сферах енергетики, інфраструктури, промисловості та торгівлі. Росія та Іран прагнуть посилити свій торговельний обмін та розробляти спільні проекти в енергетичному, транспортному та інфраструктурному секторах. Вона також спрямована на сприяння торгівлі в національних валютах для зменшення залежності від долара США.Економічне та торговельне співробітництвоУгода також передбачає зміцнення співпраці в галузі наукових досліджень і технологій. Обидві сторони прагнуть розвивати спільні проекти в галузях космосу, біотехнологій та штучного інтелекту.Науково-технічне співробітництво. Партнерство включає співпрацю в мирній ядерній галузі, причому обидві країни прагнуть розвивати ядерні технології та обмінюватися досвідом у цій галузі.ядерна співпрацяРосія та Іран прагнуть посилити культурний та освітній обмін між двома країнами та розробити спільні освітні програми.Співпраця в галузі культури та освіти.

Виміри всебічного стратегічного партнерства між Росією та Іраном

• Економічні аспекти: Економічне партнерство між Росією та Іраном є наріжним каменем цього альянсу. З моменту запровадження західних санкцій проти Ірану, особливо після виходу Сполучених Штатів з ядерної угоди з Іраном (СВПД) у 2018 році, Тегеран прагне зміцнити свої економічні зв'язки з країнами, які не перебувають під впливом Заходу. Росія, як одна з таких країн, запропонувала Ірану життєздатну економічну альтернативу.

Співпраця в галузі енергетики: Росія та Іран є одними з найбільших у світі виробників нафти і газу. Завдяки цьому партнерству дві країни прагнуть посилити співпрацю в енергетичній сфері, включаючи розробку спільних нафтогазових родовищ, будівництво нових трубопроводів та координацію нафтової політики в рамках ОПЕК+ для забезпечення стабільності світових цін на нафту.

Двостороння торгівля: Звіти свідчать про те, що обсяг торгівлі між Росією та Іраном значно зріс за останні роки, досягнувши приблизно 4 мільярдів доларів у 2022 році. Очікується, що ці цифри значно зростуть у рамках цього партнерства, особливо в таких сферах, як сільське господарство, промисловість та технології.

Фінансова співпраця: Дві країни прагнуть посилити фінансову співпрацю, створивши альтернативні платіжні механізми системі SWIFT через санкції США. Вони також вивчають можливість використання місцевих валют у торговельних операціях, що зменшило б залежність від долара США.

• Військові та безпекові аспекти: Військовий та безпековий виміри є одними з найважливіших аспектів цього партнерства, оскільки Росія та Іран прагнуть посилити співпрацю в галузі оборони та безпеки для протистояння спільним загрозам.

Військова співпраця: Згідно з повідомленнями, Росія та Іран працюють над зміцненням військової співпраці шляхом обміну досвідом, навчання військ та спільної розробки озброєнь. Росія також надала Ірану системи протиповітряної оборони С-300, зміцнивши іранські можливості протиповітряної оборони (незважаючи на те, що Іран не зміг перехопити ракетний удар Ізраїлю по іранській військовій інфраструктурі). Натомість Іран поставив Росії безпілотники-смертники “Шахед-131/136» та допоміг у створенні в Росії заводів з виробництва цих безпілотників, які використовуються для атак на українську цивільну та військову інфраструктуру.

Координація безпеки: Дві країни прагнуть посилити координацію безпеки у своїх спільних сферах впливу, зокрема в Сирії, Іраку та Центральній Азії. Завдяки цьому партнерству вони можуть посилити свій вплив на Близькому Сході та протидіяти впливу Америки та Ізраїлю в регіоні.

• Політичні та дипломатичні виміри: Це партнерство відбувається в рамках зміцнення політичної та дипломатичної координації між Росією та Іраном на міжнародній арені.

Протистояння західним санкціям: Дві країни прагнуть посилити співпрацю у протидії західним санкціям, зокрема тим, що запроваджені Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Завдяки цьому партнерству вони можуть покращити свою здатність протистояти економічному та політичному тиску.

Координація на міжнародних форумах: Росія та Іран працюють над посиленням координації на міжнародних форумах, таких як Організація Об'єднаних Націй, Шанхайська організація співробітництва та група БРІКС. Завдяки цій координації обидві країни можуть посилити свій вплив на міжнародній арені та протидіяти гегемонії Заходу.

Символізм підписання партнерства за три дні до вступу Трампа на посаду

Підписання цього партнерства є дуже символічним, оскільки відбувається у вирішальний момент американської політики, лише за три дні до інавгурації президента Дональда Трампа. Це чіткий сигнал від Росії та Ірану до Вашингтона. Цим кроком дві країни прагнуть продемонструвати свою здатність діяти швидко та рішуче в умовах глобальних політичних зрушень і зміцнювати свій стратегічний альянс незалежно від політичних змін у Сполучених Штатах. Це також відображає їхнє бажання зміцнити свій оборонний та економічний потенціал, щоб протистояти міжнародному тиску.

Цей вибір часу має глибокі політичні наслідки, оскільки його можна інтерпретувати як прямий виклик американській гегемонії над міжнародною системою. Росія та Іран прагнуть побудувати нову вісь сили, щоб збалансувати американський вплив. Це партнерство також можна розглядати як відповідь на ворожу американську політику щодо Росії та Ірану, що проявляється у запровадженні економічних санкцій та втручанні у їхні внутрішні справи. Цей крок свідчить про те, що вони не відступлять від своїх позицій перед обличчям американської політики, особливо враховуючи очікування посилення американського тиску на обидві країни за часів Трампа, відомого своєю жорсткою політикою щодо Ірану та Росії. Підписання партнерства підкреслює їхню політичну незалежність та їхню відданість зміцненню своєї автономії від американського впливу. Це демонструє їхню здатність будувати стратегічні альянси, не покладаючись на Захід, та їхню відмову підкорятися американському диктату. Це надсилає чіткий сигнал міжнародній спільноті про те, що вони готові протистояти міжнародним викликам та зміцнювати свій альянс, щоб протистояти тиску Америки та Європи.

Аналіз ставок та цілей всебічного стратегічного партнерства між Росією та Іраном

Роль Китаю у стратегічному партнерстві між Росією та Іраном

Роль Китаю в цьому партнерстві складна та багатогранна. Китай є стратегічним партнером як Росії, так і Ірану, і прагне зміцнити відносини з обома країнами. Партнерство між Росією та Іраном узгоджується з китайською ініціативою «Пояс і шлях», метою якої є з'єднання Азії з Європою через мережу інфраструктури. Росія та Іран є ключовими країнами в цій ініціативі. Китай прагне посилити економічну співпрацю з Росією та Іраном, зокрема в енергетичному та інфраструктурному секторах. Як і Росія та Іран, Китай також прагне кинути виклик американській гегемонії в міжнародній системі та побудувати більш справедливий і багатополярний світовий порядок. Китай розглядає партнерство з Росією та Іраном як стратегічний захист, прагнучи диверсифікувати своїх партнерів та зменшити свою залежність від Сполучених Штатів.

Однак, Китай навряд чи офіційно приєднається до російсько-іранської осі, натомість віддаючи перевагу підтримці збалансованих відносин з обома сторонами. Тому в найближчий період може спостерігатися тристороння співпраця між Китаєм, Росією та Іраном у певних сферах, зокрема в економічному та інфраструктурному секторах. Тим не менш, національні інтереси Китаю залишатимуться головним рушієм його зовнішньої політики, і він не вагатиметься коригувати свої альянси, якщо це буде необхідно.

Є кілька Причини неучасті Китаю, чітко зазначені. Найголовніше, що явне приєднання до осі може посилити напруженість зі Сполученими Штатами та Заходом загалом. Китай прагне підтримувати добрі відносини з якомога більшою кількістю країн та уникати надмірної залежності від будь-якого окремого альянсу. Китай прагне бути впливовою світовою державою та розуміє, що приєднання до будь-якої осі може зменшити його вплив та здатність впливати на світові події. Коротше кажучи, Китай відіграє ключову роль у партнерстві між Росією та Іраном, але воліє дотримуватися певної дистанції та уникати явного приєднання до цієї осі.

Виклики, що стоять перед тристоронньою співпрацею між Китаєм, Росією та Іраном:

Хоча співпраця між Китаєм, Росією та Іраном являє собою зростаючу геополітичну силу, вона стикається з кількома викликами, які можуть вплинути на її безперервність та ефективність. Три країни мають різні політичні системи, що може впливати на швидкість прийняття рішень та реалізацію спільних проектів. Хоча вони мають спільні інтереси, існують також відмінності в пріоритетах та стратегічних цілях. Пріоритети Китаю відрізняються від пріоритетів Росії та Ірану з деяких регіональних та міжнародних питань. Крім того, зовнішні сили можуть втручатися у відносини між трьома країнами, прагнучи підірвати їхню співпрацю. Усі три країни стикаються з сильним тиском з боку Сполучених Штатів та їхніх союзників, які прагнуть ізолювати їх та зменшити їхній вплив. Економічні санкції та медіа-кампанії є одними з найважливіших інструментів, які Захід використовує в цьому відношенні. Як наслідок, три країни стикаються з різними економічними викликами, такими як уповільнення економічного зростання Китаю та економічні санкції, накладені на Росію та Іран. Ці виклики можуть вплинути на їхню здатність інвестувати у спільні проекти. Крім того, реалізація спільних проектів між країнами, що охоплюють величезні географічні території, вимагає ретельного планування та розвиненої інфраструктури, що може становити значний виклик. Найголовніше, що побудова взаємної довіри між трьома країнами вимагатиме часу та зусиль. Між ними існує історія суперництва та недовіри, що може вплинути на глибину співпраці. Крім того, між Китаєм, Росією та Іраном існують значні культурні відмінності, що може ускладнити прийняття рішень та реалізацію спільних проектів.

Геополітичні наслідки партнерства у світлі поглиблення глобальної поляризації

Всеохопне стратегічне партнерство між Росією та Іраном має значні геополітичні наслідки з огляду на поглиблення поляризації між основними світовими державами (Америкою, Китаєм, Росією):

Зміцнення російсько-ірано-китайського альянсу: Це партнерство зміцнює союз між Росією, Іраном та Китаєм перед обличчям американського та європейського впливу. Цей союз відображає бажання трьох країн посилити свій оборонний та економічний потенціал для протидії міжнародному тиску.

Вплив на регіональні конфлікти: Це партнерство має значні наслідки для регіональних конфліктів на Близькому Сході, у Східній Європі та Центральній Азії. Оборонна співпраця між Росією та Іраном може вплинути на конфлікти в Сирії та Україні та ще більше ускладнити ситуацію в регіоні.

Вплив на світову економіку: Це партнерство має значні наслідки для світової економіки. Посилення економічної співпраці між Росією та Іраном може вплинути на світові енергетичні та торговельні ринки, ще більше ускладнюючи економічну ситуацію.

Вплив на міжнародні відносини: Це партнерство має значні наслідки для міжнародних відносин. Зміцнення альянсу між Росією та Іраном може посилити напруженість між основними світовими державами та ще більше ускладнити міжнародну ситуацію.

Вплив на Близький Схід: Це партнерство впливає на баланс сил. Воно може сприяти поглибленню впливу Росії та Ірану на Близькому Сході, зокрема в Сирії, Іраку, Лівані та Ємені. Завдяки цьому партнерству Росія може відігравати більшу роль у підтримці цієї осі та зміцненні свого впливу в регіоні, одночасно протидіючи впливу Америки та Ізраїлю.

Вплив на глобальну систему: Це партнерство ставить під загрозу міжнародний порядок, у якому домінують США. Воно виникає в контексті поглиблення міжнародної поляризації між такими провідними світовими державами, як Сполучені Штати, Китай та Росія, і сприяє її загостренню. Воно загострює напруженість між Сполученими Штатами та їхніми союзниками з одного боку, та Росією, Іраном та їхніми союзниками з іншого. Завдяки цьому партнерству Росія та Іран прагнуть зміцнити свій стратегічний альянс проти західної гегемонії, і це може відкрити нові можливості для співпраці між країнами, що розвиваються, потенційно слугуючи моделлю співпраці Південь-Південь.

Майбутні перспективи всебічного стратегічного партнерства між Росією та Іраном

Очікується, що економічна співпраця між Росією та Іраном продовжиться найближчим часом. Обидві країни прагнуть зміцнити свою торгівлю та розвивати спільні проекти в енергетичному, транспортному та інфраструктурному секторах. Також очікується, що оборонна співпраця між Росією та Іраном продовжиться найближчим часом, оскільки обидві країни прагнуть посилити свій оборонний потенціал та розробити спільні військові технології. Також очікується активізація науково-технічної співпраці між Росією та Іраном, оскільки вони реалізують спільні проекти в галузях космосу, біотехнологій та штучного інтелекту. Крім того, вони прагнуть зміцнити культурний та освітній обмін і розробити спільні освітні програми.

Виклики, що стоять перед всебічним стратегічним партнерством між Росією та Іраном

Це стратегічне партнерство стикається зі значними викликами через зростаючий міжнародний тиск на Росію та Іран. Економічні та політичні санкції, накладені на обидві країни, можуть вплинути на виконання угоди та обмежити їхню здатність до співпраці. Воно також стикається зі значними викликами через регіональну напруженість на Близькому Сході та у Східній Європі, де збройні конфлікти та політична напруженість можуть вплинути на виконання угоди та ще більше ускладнити ситуацію. Крім того, це партнерство стикається зі значними викликами через економічні труднощі, з якими стикаються як Росія, так і Іран; як наслідок, економічні санкції та внутрішні проблеми можуть вплинути на виконання угоди та обмежити їхню здатність до співпраці.

Щоб подолати ці виклики, дві країни (разом з Китаєм) повинні зміцнити діалог і взаєморозуміння, визначити спільні цілі, зміцнити взаємну довіру, зосередитися на економічній співпраці, реалізувати спільні проекти, що вигідні всім сторонам, співпрацювати для протидії тиску Заходу та розробляти спільні оборонні механізми. Крім того, вони повинні бути здатні адаптуватися до швидкозмінної міжнародної обстановки та відповідно коригувати свої стратегії.

Українська позиція щодоСтратегічна угода між Росією та Тегераном

Деякі українські політологи вважають, що Росія таким чином зміцнює альянс диктатур вздовж осі Москва-Тегеран-Пхеньян після набрання чинності у грудні 2024 року аналогічного договору про стратегічне партнерство між Росією та Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР). Москві потрібен цей альянс для залучення додаткових військових ресурсів для продовження війни проти України: іранських безпілотників, північнокорейських ракет та піхоти тощо. Іран та КНДР активно беруть участь у війні Росії проти України. Крім того, Москва намагається зміцнити своє глобальне становище, оскільки Росія опинилася в міжнародній ізоляції після повномасштабного вторгнення в Україну. Поглиблення військової співпраці між Росією та Іраном становить загрозу не лише для України, а й для стабільності Близького Сходу, так само як зближення між Москвою та Пхеньяном загрожує безпеці в азійському регіоні. Той факт, що угоду про стратегічне партнерство з Іраном було підписано за три дні до інавгурації Дональда Трампа на посаді президента Сполучених Штатів, є безпомилковим сигналом Москви до Сполучених Штатів. Зрозуміло, що Москва певною мірою чинитиме опір планам нової адміністрації США щодо посилення тиску на Іран, щоб той зупинив свої ядерні та ракетні програми. Відповідно, нова угода між Москвою та Тегераном загострює виклики, з якими стикається Україна, її союзники та партнери.

Щодо ризиків, пов'язаних з відправкою Іраном військових сил для участі у війні проти УкраїнаВін вважає, що це подібно до того, як Північна Корея відправила близько 12 000 військовослужбовців після підписання аналогічної угоди про стратегічне партнерство між двома країнами. Директор Центру близькосхідних досліджень в Україні, Ігор Семиволос, Іран не зробить цього кроку, бо, перш за все, він щиро розраховує на відновлення переговорів зі Сполученими Штатами. Принаймні, президент Ірану Пезешкіан давно це чітко заявив, і навряд чи Іран буде готовий змінити свою позицію.

Сіміволос додав, що ще одним важливим моментом є відсутність у договорі пункту, який гарантує безпеку обох країн, а це означає, що Росія не готова гарантувати безпеку Ірану, а отже, Іран не зобов'язаний захищати Росію. Це дуже важливий момент, який довго обговорювався та дискутувався, оскільки був одним з головних пунктів суперечок. Сіміволос наголосив, що Іран не визнає анексію Росією окупованих українських територій і публічно заявляє про це, що також є чітким свідченням того, що Іран не готовий піти шляхом, обраним, наприклад, Північною Кореєю.

Семівулос пояснив, що, якщо говорити про угоду загалом, її головним аспектом, безсумнівно, є економічний аспект та маршрут Південь-Північ-Південь, який, якщо його повністю реалізувати, дозволить Росії отримати доступ до узбережжя Індійського океану та таким чином зменшить потенційні витрати, пов'язані з Балтійським морем та Суецьким каналом, тобто проходженням через регіони, які вважаються недружніми до Росії. Дійсно, це головна мета, і вона не нова; вона існує вже давно, з часів Другої світової війни. Принаймні протягом останніх п'яти років це питання багато обговорюється, і будується залізниця. Наразі деякі поставки транспортуються з Ірану через Каспійське море, і там створена нова інфраструктура, зокрема в іранських каспійських портах. Але ключовим, звичайно, є залізниця. На цій залізниці ще нічого не зроблено, оскільки їй бракує ділянки, яка проходить через Азербайджан. Наразі там ведуться деякі роботи, але залізнична лінія ще не функціонує. Єдине, що Росія може запропонувати в цьому плані, це інвестиції, і враховуючи ситуацію в Ірані, власні економічні проблеми Росії та значне уповільнення темпів зростання китайської економіки, важко очікувати суттєвих інвестицій в іранську економіку як з боку Росії, так і з боку Китаю. Їм також потрібен Азербайджан. А з Азербайджаном досі було дуже важко домовлятися. З одного боку, він, безумовно, зацікавлений стати транспортним вузлом, але з іншого боку, Баку усвідомлює ризики, пов'язані зі збільшенням взаємодії між Іраном та Москвою, зокрема на території Азербайджану.

Таким чином, стверджує Семіволос, схоже, що обидві сторони досягли угоди, яка, звичайно, з одного боку, символізує зміцнення відносин між Москвою та Тегераном, а з іншого боку, не містить прямих загроз українській стороні, що могло б негативно вплинути на ситуацію на українському фронті.

Щодо можливості того, що Сполучені Штати вживуть кроків для скорочення співпраці між Росією, Китаєм та Іраном — враховуючи очікування діалогу з кожною з цих країн, кожною по-своєму, після інавгурації президента США Дональда Трампа — і якою мірою цей діалог може фактично зменшити співпрацю між ними, Сіміволос вважає, що якщо Сполучені Штати визнають небезпеку зміцнення відносин між цими країнами, вони повинні працювати над запобіганням такому зміцненню. Він додає, що поки що немає жодних ознак будь-якої можливості для американців розірвати цей альянс. Директор Центру близькосхідних досліджень зазначає, що Іран є слабкою ланкою в цьому трикутнику, і має сенс працювати з Іраном, використовуючи підхід «батога та пряника». Тобто, з одного боку, шляхом залякування можна посилити тиск на Іран, і в нинішній складній економічній ситуації Іран може опинитися в положенні, коли режиму справді загрожує небезпека. З іншого боку, завдяки стимулам, коли стане зрозуміло, що іранське керівництво буде готове до укладення угод, очікується, що ці угоди будуть набагато суворішими, ніж угода 2015 року. Таким чином, в принципі, Ірану доведеться вибирати з досить вузького набору варіантів. Це по суті означає вибір між повною співпрацею зі Сполученими Штатами, включаючи повний контроль над ядерною програмою Ірану тощо, або посиленням санкцій та створенням умов, що сприяють внутрішній дестабілізації. Іншого варіанту немає.

Сіміволос робить висновок, що не можна забувати про стратегічні відносини між Ізраїлем та Сполученими Штатами. Ізраїль, ймовірно, впливатиме на позицію США щодо Ірану. Вашингтон, ймовірно, координуватиме свої дії з Тель-Авівом, або принаймні деякі свої зусилля. Це також може дестабілізувати ситуацію в самому Ірані. Зокрема, у президента Ірану не так багато варіантів. Але це вірно лише за умови чіткої та послідовної політики США. Якщо ситуація знову коливатиметься між санкціями, погрозами та можливістю окремої угоди, все стане набагато складніше. Сіміволос робить висновок, що Іран, безумовно, залишатиметься в центрі політики США в найближчі роки.

Висновки

На завершення, це всеохопне стратегічне партнерство між Росією та Іраном є ключовою подією в міжнародних відносинах. Воно має численні аспекти та цілі, що виходять за рамки двосторонніх відносин, являючи собою значний геополітичний зсув на тлі поглиблення поляризації між основними світовими державами та швидкого міжнародного розвитку. Це партнерство охоплює численні політичні, економічні та геополітичні виміри. Завдяки йому зміцнюється союз між Росією, Іраном та Китаєм, а також їхня співпраця в цих сферах, щоб протистояти впливу Америки та Європи та вирішувати спільні виклики. Це партнерство може сприяти формуванню контурів нового світового порядку, де Росія та Іран відіграють центральну роль у протистоянні західній гегемонії. Очікується, що економічна, оборонна, науково-технічна співпраця між Росією та Іраном продовжиться найближчим часом. Однак партнерство стикається зі значними викликами через міжнародний тиск, регіональну напруженість та економічні труднощі. Символічний час підписання цього партнерства, до вступу Трампа на посаду, надає йому додаткового значення, оскільки воно розглядається як чіткий сигнал Вашингтону та світу в цілому, що відображає чіткий виклик американській політиці та бажання обох країн зміцнити свій союз, перш ніж зіткнутися з очікуваним міжнародним тиском.