Автор: Ігор Семиволос
Переклад Др. Щасливого миру
20 березня 2022 р
Хто на Близькому Сході підтримує нашу країну в російсько-українській війні?
Ми, мусульмани України, захищаємо свою державу і маємо право, яке дав нам Всевишній Бог, захищатися від зовнішньої агресії.
З послання муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» шейха Саїда Ісмаїлова до мусульман Сирії
На четвертому тижні війни арабський світ продовжував зберігати фактичний нейтралітет. Якщо взяти до уваги голосування в Генасамблеї ООН за резолюцію із засудженням російської агресії проти України, то картина така: її підтримали країни Перської затоки – Саудівська Аравія, Емірати, Ємен, Катар і Бахрейн. У східному Середземномор’ї це рішення підтримали Йорданія, вірний союзник США, а також Ліван. Остання потерпає від політичної та економічної кризи та диктату Хезболли та відкрито демонструє знаки солідарності з Україною – наприклад, освітлює домівки кольорами українського національного прапора. У Північній Африці за резолюцію проголосували Єгипет, Туніс і Лівія. Ефективне голосування в Каїрі є важливим сигналом, але я припускаю, що основні міркування стосувалися продовольчої безпеки. Про це ми поговоримо нижче.
Алжир, чий уряд тісно пов'язаний з військовими планами Росії, такими як спільні навчання в Північній Осетії восени минулого року, утримався від голосування. Марокко, країна в конфлікті з Алжиром, взагалі не голосувала. Ірак та Іран також утрималися від голосування. Остання, звичайно, не є арабською країною, але враховуючи вплив Ірану в регіоні, позицію Тегерана не можна ігнорувати. До речі, в цій країні є розкол у політичних елітах щодо російської агресії. Реакція колишнього президента Ірану Махмуда Ахмадінежада вже стала вірусною. «Ваш гідний і майже незрівнянний опір викрив диявольські підступи ворогів людства», – написав він у своєму Twitter про український народ і Збройні сили. Вірте, що велика іранська нація стоїть на вашому боці, захоплюючись цією героїчною ініціативою». Ні, він не перестав бути ісламістом і ворогом США та Ізраїлю, але щирість його реакції викликала певний когнітивний дисонанс. Іранська опозиція всередині країни та прихильники шаха Пехлеві за кордоном однозначно висловилися проти війни в Україні. Натомість нинішнє керівництво демонструє свою лояльність до Росії. Керівництво КВІР в цілому підтримало Москву. Однак Ірану є чим зайнятися: нинішнє керівництво Ірану зацікавлене в продовженні ядерної угоди і стурбоване наміром Росії прив'язати угоду до санкцій.
Єдиною країною арабського світу, яка проголосувала проти резолюції, була Сирія «Асада». Не думаю, що ця ситуація нікого здивувала. Адже Башар Асад завдячує своєю владою Путіну і є вірним підданим російського тирана. Сирійський випадок важливий і в контексті численних повідомлень і навіть офіційних заяв про готовність найманців з Близького Сходу воювати на боці Росії проти нашої країни. Були різні цифри від п’ятисот до двадцяти чи навіть сорока тисяч потенційних сирійських бійців. До речі, подібні заяви робила і ліванська Хезболла, але вони більше нагадували гру перед камерою, ніж серйозну гру.
Експерти сумніваються в можливості відправлення великого підрозділу в Україну, а ще більш скептично оцінюють його здатність вести наступальні дії в українських умовах. Насправді армія Асада не має такої кількості підготовлених солдатів, і скорочення військової частини хоча б на тисячу солдатів може створити критичну ситуацію на сирійському фронті. Не забуваймо, що війна в Сирії ще не закінчилася, хоча й затихла. Щоб ці слова не були голослівними: як тільки почалися розмови про перекидання бойовиків Асада в Україну, дії бойовиків ІДІЛ посилилися, вони завдали кількох чутливих ударів. Тому не все так однозначно.
Також привертає увагу активна протидія планам мобілізації найманців з боку арабських НУО та релігійних діячів. У багатьох виступах мусульманські вчені закликали мусульман не брати участі у війні проти України, оскільки це суперечить вченню Священного Корану. Є численні заяви представників арабської діаспори в Україні до громадян своїх країн із закликом утриматися від участі у війні. Іншими словами, громадянське суспільство працює.
Не можу не торкнутися такого важливого моменту, як панування настроїв на так званій арабській вулиці, іншими словами, громадської думки. Правда, тут не все так добре. Антиамериканські та антизахідні наративи дуже успішні та мають багато прихильників. Тут згадуємо і участь в операції в Іраку, і твіти президента Зеленського про ракети, що падають на Ізраїль, і говоримо про перенесення посольства до Єрусалиму (фейкові новини насправді). Вони порівнюють цю ситуацію з сирійською та підкреслюють різницю у ставленні до біженців. Це традиційний антиколоніальний і антизахідний дискурс, у якому Росія є свого роду антизахідно-сіоністським експансіонізмом. Водночас говорять про українські прапори в Секторі Гази та підтримку Палестини на Західному березі. Я щиро вдячний усім палестинцям, які багато працювали на інформаційному фронті, висвітлюючи події в Україні на багатьох арабських каналах, і тим, хто хірургічним скальпелем рятує українців у лікарнях. «Ми маємо розуміти, що лише рішуча боротьба, така як опір, який виявляють українці, може привернути увагу та прихильність усього світу до нашої палестинської справи», – написали вони у соцмережах.
Серед глобальних проблем, які набувають все більшого значення для Близького Сходу в контексті війни, продовольча безпека, звичайно, стоїть на першому місці.
У разі зриву посівної та неможливості зібрати врожай очікується різкий стрибок цін на зерно, що може призвести до дестабілізації в регіоні. Досить сказати, що "арабська весна" була частково спричинена неврожаєм 2010 року. Легко уявити, що може статися цього року.
Чим довше триває конфлікт, тим ясніше стає, що ви не можете чекати. Арабські країни усвідомлюють той очевидний факт, що російське вторгнення в Україну стало переломним моментом у нинішній системі безпеки. Його важко розпізнати, а тим більше – належним чином на нього відреагувати. Але ви повинні.
Українська 
العربية