Західні ЗМІ між ізраїльською риторикою та зростанням палестинського голосу:
Розгляд трансформації Пірса Моргана та її наслідків
Омар Фаріс
Палестинський активіст, голова Соціально-культурної асоціації палестинців у Польщі
19\10\2025
Протягом десятиліть палестинська справа була в полоні ізраїльського наративу в західних ЗМІ, де Ізраїль зображувався як “жертва, оточена ворогами”, тоді як палестинців зображували як джерело насильства та загрози. Ця упередженість ЗМІ чітко проявлялася в тому, як опитували палестинських гостей або тих, хто солідарний з ними. Їх часто спочатку просили “засудити” рухи опору, зокрема ХАМАС, перш ніж дозволити їм заглибитися в подробиці окупації та ізраїльських порушень.
Одним із найяскравіших прикладів цього був стиль відомого британського журналіста Пірса Моргана, який у своїх інтерв'ю зазвичай ставив ключове питання: “Чи засуджуєте ви ХАМАС?”. Це з самого початку ставить гостя в оборонну позицію. Однак з часом риторика самого Моргана помітно змінилася, оскільки він почав ставити подібні запитання ізраїльській стороні, наприклад: “Ви вбивці дітей у Газі. Як ви це виправдовуєте?”
Цей зсув не можна вважати просто переходом від “ізраїльського боку” до “палестинського боку”. Швидше, він відображає ширше рівняння: зниження здатності ізраїльського наративу монополізувати медіа-дискурс на Заході та піднесення палестинського наративу до центру публічних дебатів.
Медійна пастка: питання про “засудження ХАМАСу»“
Запитання, адресоване палестинському гостю: “Чи засуджуєте ви ХАМАС?”, не є нейтральним питанням, а радше навмисним політичним та медійним інструментом. Воно змушує палестинця чи його прихильника почати з вибачень чи засудження, а не з пояснення коріння трагедії: сім десятиліть окупації, етнічних чисток, задушливої блокади та прискореного розширення поселень.
Вражає, що такого роду питання рідко адресуються ізраїльській стороні чи її прихильникам. Ніхто не запитує їх: “Чи засуджуєте ви бомбардування лікарень та шкіл? Чи засуджуєте ви вбивство тисяч дітей у Газі? Чи засуджуєте ви поселення та переміщення палестинців?” Ця подвійність виявляє структурну упередженість у західних ЗМІ, де окупація зводиться до “оборонної реакції”, тоді як палестинський опір представлений як “тероризм”.
Від Шестиденної війни до сучасної безсилля
Мабуть, найзначнішою історичною іронією в цьому контексті є порівняння війни червня 1967 року та війни в Газі, яка триває вже понад два роки. У 1967 році ізраїльська армія змогла лише за шість днів перемогти кілька арабських армій разом узятих та окупувати території, що в кілька разів перевищують розмір історичної Палестини, включаючи Західний берег, Газу, Синай та Голанські висоти.
Це була швидка військова перемога, яка зміцнила імідж Ізраїлю як непереможної держави та утвердила його в західній свідомості як стратегічного союзника, здатного силою нав'язати нові реалії.
Але сьогодні, після десятиліть військової та технологічної переваги, Ізраїль безсилий проти обложеного опору в секторі Газа. Незважаючи на те, що він має одну з найпотужніших армій у світі, за прямої підтримки Сполучених Штатів та їхніх союзників, він не може знищити угруповання опору вже понад два роки.
Ця нерівність показує, що баланс сил вимірюється не лише кількістю літаків і танків, а радше волею народу та його здатністю перетворити історичну несправедливість на стійкий опір. Палестинський опір, незважаючи на свої обмежені можливості порівняно з арсеналом Ізраїлю, довів свою здатність нав'язувати нові рівняння та перешкоджати ізраїльському проекту в Газі.
Трансформація Пірса Моргана: від упередженості до критики
У цьому контексті зміна дискурсу з боку західних медіа-діячів, таких як Пірс Морган, є значною. Спочатку він був частиною традиційної медіа-моделі, яка покладає тягар осуду на палестинців, але з часом, після документування масових вбивств, що тривають у Газі, він більше не міг ігнорувати правду.
Морган почав ставити ізраїльським чиновникам питання, до яких вони не звикли в західних ЗМІ: про вбивство дітей, руйнування цивільної інфраструктури та нелюдську блокаду. Цей зсув не обов'язково відображає повну упередженість до палестинського наративу, а радше відображає зростаюче усвідомлення того, що ізраїльський наратив втратив свою достовірність перед обличчям зображень, що надходять з Гази, та звітів міжнародних правозахисних організацій.
Західна громадська думка: нове покоління, інший голос
Зміни в ЗМІ невіддільні від змін у громадській думці. Молоде покоління західних університетів, особливо у Сполучених Штатах та Великій Британії, стало більш обізнаним щодо палестинської справи. Соціальні мережі відіграли центральну роль у руйнуванні монополії ізраїльського наративу, завдяки чому зображення дітей під завалами та відеозаписи бомбардувань транслюються в прямому ефірі для мільйонів глядачів по всьому світу.
Це покоління розглядає Ізраїль як окупаційну та расистську державу, а не просто як “демократію, що перебуває під загрозою”. Воно розглядає палестинців як жертв колоніалізму поселенців, а не як “диверсантів”. Ці зміни знайшли своє відображення в масових демонстраціях, що відбулися у світових столицях, де сотні тисяч людей вийшли на вулиці, вимагаючи припинення геноциду в Газі та блокади.
Про європейські політичні трансформації та вплив на них палестинського питання
Розрив між народами та урядами
Але дилема полягає в глибокій розбіжності між позиціями західних народів та політикою їхніх урядів. Хоча народні симпатії до Палестини зростають, західні уряди, зокрема Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина та Франція, продовжують надавати безумовну підтримку Ізраїлю — політично, військово та економічно.
Це протиріччя очевидніше, ніж будь-коли: люди виходять на вулиці на захист Палестини, тоді як лідери звертаються до Організації Об'єднаних Націй, щоб повторити риторику про “право Ізраїлю захищати себе”. У цьому полягає найбільша моральна криза Заходу: його подвійні стандарти у відносинах з міжнародним правом та правами людини.
висновок
Трансформація Пірса Моргана та інших західних журналістів є лише свідченням тріщин у стіні ізраїльського наративу у світових ЗМІ. Брехня більше не може приховувати жахливі правди в Газі та на Західному березі. Зображення та людські історії проникли крізь найміцніші медіа-бар'єри та стали частиною світової свідомості.
Але вирішальне питання залишається: чи перетвориться ця народна симпатія на політичний тиск, який змінить офіційну політику? Чи вона залишиться лише емоційною хвилею, яку експлуатують, а потім згасне?
Безперечно те, що палестинці вкотре довели, що опір — це не просто військовий варіант, а радше вираження волі народу, який відмовляється бути стертим з історії. Ізраїль, яким би могутнім він не був, не може поневолити націю, яка вирішила вижити.
العربية 
Українська