Україна між війною на виснаження та крахом ядерної енергетики...
Чому Москва відмовляється зупинити війну?
22\7\2025
запущено Росія Новий масштабний напад на Україна У понеділок у столиці Києві було завдано ударів дронів та ракет, внаслідок чого загинули двоє людей, щонайменше 20 інших було поранено, а також спричинено численні пожежі. Мер підтвердив, що рятувальні команди та служби швидкого реагування працюють у чотирьох постраждалих районах столиці, де було пошкоджено станцію метро, комерційні об'єкти, магазини, житлові будинки та дитячий садок. Багато киян кинулися вночі шукати укриття на станціях метро, тоді як вибухи лунали по всьому місту, поки підрозділи протиповітряної оборони відбивали атаку.
У Харкові, другому за величиною місті країни, губернатор міста повідомив про кілька вибухів та пожеж у житлових будинках.
З іншого боку, речник Кремля Дмитро Пєсков у відеоролику, опублікованому в неділю, заявив, що президент Володимир Путін Готова рухатися до мирного врегулювання в Україні, Москва залишається головною метою досягнення заявлених цілей.
В інтерв'ю програмі «Двадцять три» на телеканалі «Аль-Гад» доктор Саїд Саллам, директор Центру стратегічних досліджень «Візія» з Києва, представив комплексний та багатовимірний аналіз. За війну Росії проти України. Його виступ торкнувся російської військової тактики, обмежених перспектив переговорів, можливих сценаріїв майбутнього війни та геополітичних мотивів її продовження.
Д-р Салам зазначив, що триваючі російські атаки, чи то за допомогою безпілотників, чи ракет, спрямовані не лише на військову інфраструктуру, але й значною мірою на цивільні об'єкти та житлові будівлі. Ця стратегія має на меті чинити величезний тиск на український народ та його керівництво, щоб вони прийняли умови Росії та капітулювали. Незважаючи на інтенсивність цих ударів, д-р Салам наголосив на ефективності українських засобів протиповітряної оборони у зриві більшості з них, тим самим зменшуючи досягнення безпосередніх військових цілей. Тому глибша мета цих атак полягає не в досягненні негайних військових здобутків, а радше у виснаженні обороноздатності України та порушенні логістичних ланцюгів поставок, намагаючись послабити довгострокову стійкість Києва.
Д-р Саїд звернувся до майбутнього раунду переговорів у Стамбулі, назвавши їх суто «технічними». Це означає, що порядок денний буде обмежений нагальними гуманітарними та практичними питаннями, такими як обмін полоненими, повернення викрадених українських дітей на батьківщину та обмін тілами загиблих солдатів між двома сторонами. Він наголосив, що цей раунд не розглядатиме головні, суттєві політичні питання, такі як всеохопне припинення бойових дій чи демаркація остаточних кордонів. Він пояснює це відсутністю гнучкості в нинішній позиції Росії, яка продовжує наполягати на нав'язуванні українського та міжнародного визнання окупованих територій та анексії їх до Росії у спробі легітимізувати окупацію, а також прагне обмежити суверенітет України та втрутитися в її майбутні політичні та економічні напрямки.
Щодо долі цієї війни, доктор Салам рішуче підтримував сценарій продовження конфлікту як «довготривалої війни на виснаження», вважаючи, що він закінчиться лише «крахом однієї зі сторін». Доктор Салам виключив можливість досягнення всеохоплюючого мирного вирішення за нинішніх обставин, якщо не виникнуть два вирішальні фактори: або рішуче військове втручання зовнішніх сторін для підтримки однієї зі сторін таким чином, що схилить чашу терезів на її користь у військовому плані, або запровадження надзвичайно суворих міжнародних економічних санкцій проти Росії та держав, які її підтримують, таких як Китай, що суттєво вплине на здатність Москви фінансувати свої військові зусилля. Щоб проілюструвати свою ідею про «крах» ядерної енергетики, він навів історичні приклади, такі як поразка Радянського Союзу в Афганістані та поразка Сполучених Штатів у війнах у В'єтнамі та Афганістані. Він наголосив, що крах тут не обов'язково означає повну втрату держави, а радше крах здатності фінансувати та підтримувати війну.
«Приклад короткозорості»: Три уроки Будапештського меморандуму
Пояснюючи мотиви російського вторгнення та нездатність Києва надати Москві «гарантії безпеки», доктор Салам стверджував, що головною метою Росії є «експансивна імперіалістична окупація». Він навів заяви президента Росії щодо України як «історичної російської території», яку необхідно повернути. Він наголосив, що Україна не ініціювала агресію проти Росії; радше Росія порушила Будапештський договір 2014 року. Щодо питання вступу України до НАТО, доктор Салам пояснив, що Київ не може обіцяти не вступати, поки активно шукає міжнародної підтримки та захисту перед обличчям російської агресії. Він поставив риторичне питання, яке розкриває суть ситуації: «Якщо Україна оголосить про свою неучасть у НАТО, чи виведе Росія війська з усіх українських територій, окупованих з 2014 року?» Він зазначив, що чітка відповідь — «ні», підтверджуючи, що цілі Росії виходять за рамки простого отримання гарантій безпеки та включають окупацію території та зміну геополітичної реальності.
Завершуючи свій аналіз, директор Центру стратегічних досліджень Vision висловив скептицизм щодо шансів на досягнення мирного вирішення в найближчому майбутньому, виключивши, що потенційні зустрічі між лідерами призведуть до фундаментальних змін. Він вважав російські заяви щодо переговорів частиною ширшої стратегії, спрямованої на виграш часу, повторне просування ідеї переговорів у Білому домі та на міжнародному рівні, а також залицяння до президента Трампа та його нарцисичної особистості. Що ще важливіше, він вважає, що ці заяви спрямовані на створення розколу у західному фронті підтримки України, викликаючи сумніви щодо життєздатності переговорів та військової допомоги, тим самим тиснучи на Київ, щоб він поступився територією та капітулював.