Д. Саїд Саллам пише: Внесок України у глобальну продовольчу безпеку

Д. Саїд Саллам пише: Внесок України у глобальну продовольчу безпеку

Директор Центру стратегічних досліджень Vision

Цитата з сайту Сьогоднішній новинний портал

22/1/2024 

З початком тотальної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року світ з нетерпінням чекав розвитку подій і навіть не враховував той факт, що Україна є одним з основних постачальників сільськогосподарської продукції до світу, насамперед зерна.

Українські поставки на світовий ринок у 2021 році були еквівалентні прогодуванню близько 400 мільйонів людей, не враховуючи потреб внутрішнього українського споживача, про що повідомляв Міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко на початку лютого 2022 року.

Результати 2021 року були вражаючими: сільське господарство досягло найбільшого приросту виробництва серед усіх секторів економіки, досягнувши 14,41 TP3T; обсяг сільськогосподарського виробництва зріс на 19,21 TP3T; а сільськогосподарське виробництво склало найбільшу частку ВВП серед усіх секторів економіки – перевищивши 101 TP3T. Впевненими кроками Україна вийшла на світовий ринок і закріпила свою позицію як одного з головних гарантів глобальної продовольчої безпеки, реалізуючи стратегічні плани щодо забезпечення продовольством одного мільярда людей у всьому світі до 2030 року.

Війна поклала край можливості експортувати зерно на африканський та азійський континенти (особливо до країн Близького Сходу та Північної Африки), що створювало велику загрозу голоду, адже Єгипет, наприклад, у 2021 році був другим за величиною імпортером української пшениці у світі, Ліван імпортував з України 501 т3/300 т пшениці, що відповідає її потребам, а Лівія – 431 т3/300 т.

Країни з меншою часткою імпорту української пшениці постраждали менше, але ціни на світовому ринку невпинно зростали, погіршуючи ситуацію, особливо в країнах з низьким рівнем економічної та соціальної підтримки.

Країни ЄС також відчули наслідки війни у вигляді припинення імпорту зерна з України, зокрема Іспанія та Нідерланди (відповідно четвертий та п'ятий найбільші імпортери українського зерна). Китай також був основним імпортером української кукурудзи та деяких інших зернових культур в останні роки.

Таким чином, ми бачимо, що тотальна російська війна проти України призвела до вилучення з сільськогосподарського обігу значної частини земель, придатних для вирощування зернових культур, у межах Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, що призвело до зриву посівних кампаній через активні бойові дії на землях, що використовуються для обробітку або які були заміновані, та пошкодження посівів внаслідок бойових дій, особливо під час весняної вегетації, та дефіциту ресурсів (виробничих та фінансових); а також руйнування логістики та порушення всіх елементів ланцюгів постачання сільськогосподарської та продовольчої продукції (від виробництва до продажу); та руйнування активів та інфраструктури агропродовольчої системи; ускладнення експорту української зернової продукції на зовнішні ринки через закриття російським флотом українських портів, оскільки до 601 т300 тонн цієї продукції експортується морем, що призвело до негативного впливу на імпортозалежні країни.

Райони, де відбувалися бойові дії, потребують розмінування та ретельного знешкодження вибухових пристроїв, що, за словами військових, може зайняти кілька місяців або навіть років. Слід наголосити, що райони, де відбувалися затяжні бойові дії, потребуватимуть значно тривалішого розмінування та безпечного використання, можливо, десятиліть. З огляду на вищезазначені обставини, існує обґрунтоване застереження щодо термінів відновлення сільськогосподарських угідь в Україні, а отже, і можливості відновлення довоєнного рівня виробництва, переробки та постачання продуктів харчування, зокрема експорту сільськогосподарської продукції.

До 24 лютого 2022 року основними маршрутами експорту зерна були басейни Азовського та Чорного морів як для України, так і для Росії, яка використовувала цей маршрут для експорту приблизно 401 тонни зерна на 3 т. З початком війни всі торговельні шляхи були порушені, що призвело до колапсу поставок зерна з України на Близький Схід та до Північної Африки. Ціни на зерно почали стрімко зростати, викликаючи занепокоєння та нестабільність на світовому ринку зерна. Побоювання щодо заворушень, спричинених голодом, змусили міжнародну спільноту чинити посильний тиск на Росію за допомогою санкцій та вимог щодо створення зернового коридору.

Наприкінці липня 2022 року світ зітхнув з полегшенням від відновлення експорту зерна з контрольованих Україною портів завдяки впровадженню угоди про “Зерновий коридор”. Однак Росія вийшла з угоди в липні 2023 року після того, як неодноразово перешкоджала експорту українського зерна, навмисно затримуючи перевірки вантажних суден. Після виходу Росія почала систематично бомбардувати українські чорноморські порти, що використовуються для експорту зерна та продуктів харчування, намагаючись перешкодити Україні експортувати зерно та продукти харчування, “шантажуючи світ голодом” та тиснучи на союзників та партнерів України, щоб вони скасували санкції та припинили військову та економічну підтримку.

Таким чином, ми бачимо, що роль України у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки настільки значна, що велика кількість країн відчула прямі наслідки припинення імпорту українського зерна. Однак це ніщо в порівнянні з ціною, яку український народ платить щороку, щодня, щогодини, щохвилини, особливо солдати збройних сил, щоб Україна була вільною, суверенною, єдиною та незалежною.

Хоча війна скоротила виробництво зерна та олійних культур в Україні приблизно на 201 мільйон тонн, Україна залишається одним з найбільших у світі виробників та основних експортерів продуктів харчування. Незважаючи на триваючу російську агресію, у 2023 році Україна зібрала 81 мільйон тонн зернових та олійних культур, експортувавши 50 мільйонів тонн на зовнішні ринки.

Незважаючи на вихід Росії із Зернових угод та її постійні напади на українську портову інфраструктуру, Україна залишається відданою своїм міжнародним зобов'язанням та продовжує робити все необхідне для забезпечення безперебійного постачання продовольства до країн, які найбільше залежать від зовнішньої допомоги. Зусилля України були визнані Міжнародною морською організацією (ІМО).

Україна зараз активно працює над створенням нового механізму захисту суден від військових ризиків, Unity Facility, призначеного для забезпечення стабільності судноплавства та безпеки морських перевезень.

Лише припинення російської окупації української території та ракетних обстрілів дозволить збільшити виробництво та постачання української продукції на світовий ринок.