З Сирії починається «ефект доміно»?

З Сирії починається «ефект доміно»?

Ігор Семиволос

Директор Центру близькосхідних досліджень – Київ

10\12\2024

Сьогодні в Сирії ми спостерігаємо унікальний процес – появу нової сирійської нації з попелу 13-річної «громадянської війни».

Зараз ми можемо сказати, що режим родини Асадів, який правив Сирією залізною рукою з 1970 року, впав після сирійської народної революції, яка почалася в 2011 році. Це приголомшливий розвиток подій, який, безсумнівно, матиме сильні геополітичні наслідки для всього регіону, і може призвести до так званого «ефекту доміно». Однак важливо зазначити, що сценарію зовнішньої експансії в сусідніх арабських країнах, чим нас лякають проросійські політологи та аналітики, не буде. Існує кілька факторів, які протидіють такому сценарію.

По-перше, і найголовніше, сирійці втомилися від тривалої війни і хочуть, щоб вона якомога швидше закінчилася. Зруйнована економіка та інфраструктура потребують великих зусиль для відновлення, що неможливо в умовах триваючого конфлікту. Політичні лідери опозиційних сил усвідомлюють, що період ейфорії мине дуже швидко і що без ефективного перехідного уряду, визнаного світом, неможливо провести нові вибори, які б гарантували наявність легітимної влади.

У той же час необхідно розпочати широкий внутрішньополітичний процес переговорів, щоб визначити майбутню регіональну структуру Сирії та знайти компроміс між різними групами. Не секрет, що представники різних груп мають різні позиції щодо майбутнього політичного устрою, ролі релігії, прав меншин – усе це потребує переговорів і домовленостей, і має бути досягнуто швидко. Певні основи для цього були закладені – одним із факторів успіху HTS стали успішні угоди, укладені її лідером Абу Мухаммадом аль-Джулані з представниками інших етнічних і сектантських груп і племінними шейхами. Я припускаю, що така тенденція збережеться й надалі.

Виходячи з поточних даних, можна вважати, що такий сценарій демонтажу Сирії, як відокремлення Латакії або контрольованих курдами районів на північному сході Сирії, малоймовірний.

В інтерв'ю CNN Аль-Джулані назвав однією зі своїх місій звільнення Сирії від іноземної присутності. Нагадаю, що окрім росіян та іранців, частину території Сирії контролюють Туреччина та Ізраїль. Більш того, останні буквально вторглися на територію Сирії в день падіння режиму Башара Асада і створили так звану «зону безпеки». Зрозуміло, що остаточне вирішення питання іноземної присутності в Сирії, особливо якщо це стосується Туреччини, може бути вирішене лише після виборів нового уряду. Також зрозуміло, що жоден майбутній сирійський уряд не визнає Голанські висоти, сирійську територію, яку окупував і анексував Ізраїль, територією «єврейської держави». Важко визначити, яким буде цей процес, але на першому етапі повстанці, швидше за все, утримаються від прямої конфронтації з Ізраїлем.

Питання Хезболли залишається невизначеним. Можна припустити, що сирійці будуть прагнути ще більше послабити шиїтський вплив у Лівані та перекроїти політику Лівану в дусі «кедрової революції» 2005 року.

Головними програшами на даний момент є Іран і Росія.

Зусилля Москви зміцнити свої геополітичні позиції на Близькому Сході виявилися марними. Це нищівний геополітичний удар, який, ймовірно, підірве позиції Кремля в регіоні та є явним доказом неспроможності Росії захистити режими на своїй орбіті на тлі великих втрат, яких вона зазнає в Україні. З іншого боку, Тегеран, у свою чергу, втратив так званий шиїтський коридор, над розбудовою якого старанно працював з 2015 року. Поразка сил Кудс Іранської революційної гвардії матиме серйозний негативний вплив на позицію Іранська революційна гвардія всередині Ірану, що може підштовхнути помірковані сили до перегляду своєї ролі всередині країни. Цей сценарій може призвести до розколу еліт в Ірані та початку кінця ісламістського правління.