Російська зброя Ірану: які нові ризики створює поглиблення «розбійного альянсу»?
Віра Константинова – експерт Центру близькосхідних досліджень
Переклав і підготував Dr. Щасливого миру
25 січня 2023 року
Після тривалої перерви Іран нарешті підтвердив, що країна отримає великий пакет військової допомоги від Росії, більшу частину якої Тегеран очікує найближчим часом – перша поставка запланована на 21 березня.
Серед іншого, Іран очікує отримати винищувачі Су-35 – найкращі вироблені Російською Федерацією. Хоча Тегеран не уточнив кількість літаків, ізраїльські ЗМІ раніше, посилаючись на свої джерела, вказували, що це може бути близько 24 винищувачів.
Іран також запросив у Росії інші види військової техніки, включаючи системи протиповітряної оборони, ракетні системи та гелікоптери.
Прагнення Тегерана до нової, високоякісної зброї не є чимось новим. Однак придбання Іраном винищувачів Су-35 може серйозно порушити регіональний баланс сил, що матиме далекосяжні наслідки для всього регіону.
Тегеран на шляху до зближення
Протягом минулого року Іран та Росія відкрито заявили про свій намір поглибити співпрацю в різних сферах. Було підписано низку важливих угод, спрямованих на зміцнення торговельно-економічної, логістичної, енергетичної та військової співпраці між двома країнами-суперницями.
Країни також підтримують активний політичний діалог.
Протягом 2022 року відбулася низка очних зустрічей та телефонних розмов між президентами, візити та зустрічі на рівні міністрів закордонних справ, візити делегацій різного рівня, підписання відповідних угод тощо. Початок 2023 року вже ознаменувався відновленням контактів між президентами, а також спілкуванням між міністрами закордонних справ.
Росія активно використовує досвід Ірану в обході санкцій, і натомість пропонує Ірану кредити.
Примітно, що кроки щодо об'єднання зусиль вживаються на тлі загострення економічної кризи в обох країнах, що призводить до поглиблення: девальвації національних валют, відтоку капіталу за кордон, закриття окремих ринків збуту з низьким обсягом тощо.
На тлі динаміки, що посилилась у класичних сферах, таких як енергетика, експорт нафти з Ірану тощо, одним із перспективних секторів для розвитку співпраці також став тіньовий ІТ-сектор, який заробляє на кібератаках та майнінгу криптовалют.
Крім того, Росія та Іран обговорюють можливість створення нової розрахункової одиниці – коду Затоки – та відродження кількох інфраструктурних проектів, зокрема міжнародного транспортного коридору “Північ-Південь”.
Військово-технічне співробітництво не стало винятком.
Росія хоче отримати балістичні ракети від Ірану для продовження війни з Україною.
Крім того, створено умови для випробування зброї іранського виробництва на полі бою, що може зміцнити позиції іранської оборонної промисловості.
Як Іран стане сильнішим?
Під тиском санкцій Іран роками не міг модернізувати свій авіапарк через міжнародні санкції, тоді як потенційні конкуренти в регіоні купували новітні винищувачі західного виробництва.
Як наслідок, порушення роботи авіаційного сектору в регіоні не на користь Ірану.
Наразі, проти ізраїльських F-35, F-15 та F-16, саудівських F-15, Eurofighter Typhoon, Tornados та інших літаків, Іран міг би використовувати свої технічно та морально застарілі F-4, F-5 та F-14. Ці літаки були б доповнені невеликою кількістю російських МіГ-29, придбаних у 1990-х роках, або китайських МіГ-21 приблизно того ж віку.
Незважаючи на всі зусилля ремонтних компаній, парк літаків ВПС Ірану постійно скорочується.
Таким чином, з точки зору регіональної безпеки, постачання Су-35 навряд чи докорінно змінить баланс сил у регіоні на користь Ірану.
Щоб вивести свої ВПС зі стану технологічної відсталості, Ірану потрібно багато часу, людських ресурсів, технологічних і фінансових ресурсів, щоб він не став серйозним супротивником для ВПС “ізраїльських та країн Перської затоки”, принаймні у середньостроковій перспективі.
Водночас, для того, щоб продовжувати створювати проблеми для регіону, нинішніх можливостей Ірану цілком достатньо.
Найбільше занепокоєння викликає можливість придбання Іраном систем протиповітряної оборони С-400, що може створити додаткові перешкоди для Ізраїлю в усуненні іранської ядерної загрози. Крім того, за російського фінансування Іран може розширити виробництво ракет і безпілотників, які потім можуть бути використані ворожими організаціями для ударів по території Ізраїлю.
За цих обставин довгострокове придбання Су-35 дозволить Тегерану налагодити серійне виробництво свого іранського аналога, але загальний баланс сил у регіоні принципово не зміниться.
Іранське керівництво, як і раніше, покладатиметься на балістичні ракети та безпілотники як основний засіб стримування та ударної сили.
Слід розуміти, що Іран прагне посилити свій військовий потенціал, у тому числі за рахунок Росії, не лише в повітрі, але й на морі та в космосі.
Іран запросив у Російської Федерації військові кораблі та допомогу в розширенні своїх військово-морських можливостей, щоб збалансувати американські кораблі в регіоні. Крім того, надходили повідомлення про те, що Росія допоможе у запуску іранського супутника на орбіту.
Фактично, сформувався альянс дестабілізуючих та санкційних країн.
Новий виклик з боку Ірану
Поглиблення співпраці між Іраном та Росією створює прямі загрози для України. Потенціал розширення поставок, включаючи балістичні ракети та іншу зброю масового знищення, вже поставив під загрозу дипломатичні відносини між Україною та Іраном.
Минулого року реакція української сторони була чіткою – постачання балістичних ракет було визначено як “червона лінія” та матиме конкретні негативні наслідки.
Вже деякий час це попередження діє – за наявною інформацією, Іран досі ухиляється від передачі балістичних ракет Російській Федерації.
Однак перспектива придбання нової авіаційної техніки та засобів протиповітряної оборони може змінити настрої Тегерана, що є тривожним знаком для Києва.
З точки зору національних інтересів Ірану, важливо зазначити, що співпраця з Росією стала стратегічною помилкою, посилюючи “санкційну блокаду” щодо самого Ірану.
Допомога Російської Федерації Тегерану у скоєнні міжнародних злочинів порушує неприємне питання про ступінь міжнародно-правової відповідальності, яку має нести іранський режим після завершення російсько-української війни.
Головна проблема полягає в тому, що в обмін на надання військової допомоги Російській Федерації у війні на європейській арені Іран зможе використати це, щоб домовитися з Кремлем про нові інструменти для посилення свого військового потенціалу, що безпосередньо загрожує таким регіональним гравцям, як Ізраїль та Саудівська Аравія, а також глобальній стратегічній стабільності та миру.
Так само, як цілі Російської Федерації щодо України не змінилися протягом року війни, так само не змінилися й орієнтації іранського режиму.
Йдеться про перерозподіл влади та впливу на Близькому Сході, ліквідацію держави “Ізраїль” як екзистенційного ворога та розширення впливу на країни регіону шляхом експорту ісламістів та екстремізму під виглядом “ісламських цінностей”.
З цієї причини Росія залишатиметься основним постачальником військової техніки та технологій до Ірану, і не лише звичайної зброї. Як показує досвід ядерних програм Північної Кореї та Ірану, головним фактором краху режиму ядерного нерозповсюдження стала саме ядерна держава, і зокрема Російська Федерація.
Повністю зупинити поглиблення співпраці між Іраном та Росією на даний момент не видається можливим, але створити умови для повної політичної та економічної ізоляції двох режимів – завдання, яке можна виконати за підтримки ключових країн з інших регіонів.
Крім того, подальший розвиток партнерських відносин з Росією дозволить Ірану посилити свою дестабілізуючу діяльність, зокрема, ведення опосередкованих війн проти регіональних та глобальних супротивників.
Як показує війна в Україні, терпимість до дій Росії та нерішучість міжнародної спільноти лише загострюють ситуацію. Ситуація з постачанням обладнання до Ірану вимагає проактивних заходів для зупинення передачі технологій, поки не стало надто пізно.
З огляду на це, необхідно забезпечити жорсткіший режим санкцій превентивного характеру, інакше проблему доведеться вирішувати військовим шляхом, а ціна цього рішення буде значно вищою.
العربية 
Українська